На початку ХХ століття на Куяльник приїзджали лікуватися та відпочивати. Грязьова ванна тоді коштувала 90 копійок. Вечорами грав грамофон та піаніно.
Невеличкий єкскурс в минуле опублікував історик Дмитро Жданов.
ПОЛЯКІ НА КУЯЛЬНИКУ. ЧАСТИНА 1.
В путівниках початку XX століття добре описано дачу доктора Петра Амброжевича (вона згадується практично в кожному путівнику того часу). Лиманно-лікувальний заклад Петра Михайловича Амброжевича було відкрито 1897 року. Розташовувався заклад на відстані близько кілометра від станції залізниці. Сполучення із залізничною станцією та міським парком проводилося «конкою», вагони якої були приурочені до приходу та відходу поїздів залізниці. Проїзд коштував 5 копійок.
На дачі, де був розташований лікувальний заклад, були будинки-особняки, пристосовані для «мебльованих кімнат» (60 кімнат). Квартири (кімнати) здавалися з усім необхідним, включаючи стіл, лікарську консультацію та користування лиманно-лікувальним закладом залежно від розміру кімнати.
У 1905 вартість перебування у кімнаті починалася від 130 рублів на місяць (у цінах 1905 року). Для загального користування гостей (відповідно до рекламних оголошень) були піаніно, грамофон, газети. Що ще потрібно було для культурного відпочинку на початку ХХ століття?
Лиманно-лікувальний заклад задовольняв усім науковим вимогам того часу: були ванни – загальні та місцеві грязьові, ріпакові, розвідні, прісні та вуглекислі, компреси та припарки із бруду, масаж, лікування електрикою та кімнати для відпочинку. Медичною частиною завідував професор-акушер П.М. Амброжевич. Крім того, під час лікарні знаходився постійний лікар Помяновський, спеціаліст з дитячих хвороб.
Сезон тривав з 20 травня до 1 вересня. Лікарня відкривалася о 6.00 і працювала до 18.00. Ціна на ванни становили (1905 року): грязьова – 90 копійок, водна (з ропи лиману) 1 класу – 50 коп., 2 класу – 20 коп., вуглекисла – 1р. 20 коп.
