Для маріупольців організували свято на честь круглої дати з моменту створення гуманітарного хабу «ЯМаріуполь» в Одесі. Сьогодні на обличчях переселенців можна було побачити посмішки і радість, за якими приховуються страх, горе і ненависть до росіян, які вигнали їх з власних домівок та зруйнували улюблене для цих людей місто.
Більше розповість кореспондент 048.ua, який побував на сьогоднішньому заході.
Вже рівно місяць в Одесі функціонує гуманітарний хаб «ЯМаріуполь», який орієнтований на допомогу маріупольцям, що вимушені були тікати від війни. В центрі вже зареєстровано понад 1600 людей. Скористатися допомогою вже встигли близько 2500 осіб. Вони отримали продовольчі та гігієнічні набори. Сім’ї з маленькими дітьми отримали ще й памперси.
«Сьогодні маленький ювілей центру «Ямаріуполь» в місті Одеса. Маленький ювілей полягає в тому, що нашому центру сьогодні рівно місяць. Ми точно розуміємо, що за цей період часу ми зробили багато важливих і корисних речей для наших шановних маріупольців», — говорить керівник центру Сергій Марчук.
Він також зазначив, що відвідувачі активно користуються медичною та психологічною допомогою. А для маленьких маріупольців в центрі є дитяча кімната, яку вже встигли відвідати близько 500 дітей.
«Ми дуже вдячні муніципалітету міста Одеси, що також надають допомогу нашим маріупольцям. Добре, що у нас з’явився такий майданчик у вигляді такого центру, де маріупольці допомагають маріупольцям. Вони приходять і тут обмінюються ідеями, думками», — додав Сергій.
На честь круглої дати в гуманітарному хабі, який розташований на вулиці Пішоновській, 30а, сьогодні, 13 серпня, вирішили влаштувати свято для вимушених переселенців із Маріуполя. Для людей влаштували концерт та фуршет. Для дітей і їх батьків провели спортивні заходи. На заході панувала атмосфера щастя. У когось по щокам стікали сльози. У більшості маріупольців на обличчях з’являлись посмішки, але важко уявити, який біль, страх і горе ховається за ними.
«Ми максимально допомагаємо людям адаптуватися і соціалізуватися завдячуючи також міськраді Одеси. Але сказати про те, що вони вже адаптувались, ні. Вони дійсно, коли перший раз приходили в наш центр, бачили фотографії нашого Маріуполя і у них були сльози на очах. Зараз вже більш спокійно і саме головне, для мене це велика гордість, радість те, що маріупольці прийшли на ювілей. Хтось спік пиріг, хтось спік тортик і це вони робили своїми руками, від чистого серця, для своїх же маріупольців», — каже Сергій Марчук.
Зазначимо, що Сергій і його родина початок війни застали в рідному Маріуполі і значний час не їхали з міста. До другої половини березня чоловік кожен день допомагав містянам.
«Я до 21 березня знаходився кожен день на роботі. Зранку їздив, допомагав людям. Надавали усіляку допомогу. Десь в лікарню возили, заправляли генератори, комусь возили їжу. Випікали хліб. Тобто не профільними речами займались», — розповідає Сергій Марчук, який до початку повномасштабної російсько-української війни працював директором департаменту по розвитку житлового фонду міста Маріуполь і ремонту комунальної власності.
