Фото зі сторінка Катерини у Facebook
Вона почала волонтерити близько 9 років тому. В 2014 їй довелося шукати бронежилет та каску для свого майбутнього чоловіка і ще чотирьох одеситів, які добровільно поїхали захищати державний кордон на сході України і нашу незалежність. За роки гібридної війни вона не раз бувала на передовій, де доводилося потрапляти під обстріли.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну стало новим витком у волонтерській діяльності Катерини Старцевої, з якою кореспондент 048.ua їздив на Донеччину.
Детальніше про поїздку читайте тут.
Після повернення з Донбасу ми вирішили записати з Катериною невеличке інтерв’ю, щоб зрозуміти, чи відрізняється 2014 рік від 2022 з точки зору волонтерства і що зараз потрібно нашим бійцям на фронті.
Розкажіть з чого почалася ваша волонтерська діяльність?
Моя волонтерська діяльність почалась ще з Майдану, коли почались ті події в 13 році. Я постійно їздила туди і допомагала або передавала якісь продукти, шкарпетки, устілки. Там познайомилась зі своїм вже чоловіком. Він очолював одеську організацію «Патріот України». Одразу, коли почалась війна, вони з хлопцями відправились на схід. Тоді ще були «чорні чоловічки» (ред. український партизанський загін, що брав участь в україно-російській війні на Харківщині та Приазов’ї навесні 2014 року). Там було п’ять одеситів разом з моїм чоловіком і тоді у них були, на жаль, тільки бронежилети 2-го класу захисту і якісь металеві каски. Він звернувся до мене, попросив допомогти, можливо, вдасться якось знайти каски, бронежилети саме на п’ятьох одеситів. Тому що на той момент бійцям з інших регіонів допомагали цілими громадами.
Перші каски ми придбали за власні кошти, а вже далі, на жаль, довелося просити людей допомогти. І якось так пішло по накатаній. Потім, в червні, (ред. 2014) у нас була перша поїздка на Схід з братом. Ми зняли заднє сидіння в Жигулях і повністю завантажили автівку. Навіть зверху було навантажено.
Що найважче у волонтерстві особисто для вас?
Найважче у волонтерстві, мабуть, просити кошти. Ні, справді. Люди вже всі виснажились, а зараз у військових запити стають все дедалі вартіснішими, скажімо так. Тобто коштовні речі потрібні: автівки, дрони, які коштують по 130 тисяч гривень і більше. Це зараз у нас основні запити, які є. Форма, взуття – це рівень лайт (light у перекладі з англ. – легкий), і подекуди бійці самі вже можуть собі це придбати. Є, звичайно, деякі підрозділи, якими ми опікуємося, які не отримують зарплатню. Це добровольчі загони.
То їм і форма потрібна?
Так, і форма, взуття і все таке інше.
А як шукаєте необхідне?
У нас вже є контакти спрацьовані, де брати те чи інше. Тепловізори, наприклад, коптери. Є люди, які вже цим конкретно займаються. Ми одразу дзвонимо, запитуємо, чи є в наявності необхідні речі і скільки чекати.
Відповідно, вже логістика налагоджена. Наскільки важливо, щоб ця логістика була налагоджена?
Це дуже важливо, тому що навіть ті самі автівки… На початку у нас не було контактів людей, які ними займаються, і ми шукали їх по всій Україні.
Написали знайомі, що є ось люди, які шукають і ганяють автомобілі. Дуже ж важливо знайти автівку в гарному стані, тому що дуже багато металобрухту трапляється, нажаль. І не завжди волонтери, які допомагають, роблять добросовісну роботу.
Зараз у нас вже є люди, з якими ми постійно співпрацюємо. Вони шукають автівки і проводять ТО (технічний огляд) так, як потрібно. Інколи навіть і ремонт за свої кошти роблять.
В принципі, це саме стосується і взуття тактичного, яке ми купуємо в Польщі. Там є волонтери, які шукають його, роблять замовлення, ми переводимо кошти, а вони потім оформлюють доставку.
У мене було питання: чи є різниця між 2014 і 2022 роком в плані волонтерства? Наскільки я зрозумів, різниця є. Наскільки вона велика?
Вона колосальна. Тому що зараз зовсім інша війна — війна артилерії. Зараз ти купуєш, наприклад, коптер, який може завтра вже бути збитим.
До того ж рівень допомоги зовсім інший. Зараз більше люди об’єднались. Нація об’єдналась. Тому що навіть ті, хто були більш проросійськими, багато хто усвідомив і переглянув своє ставлення.
Тобто, з одного боку, допомога, вона стала більш затратною, а з іншого боку, більше людей стало охочих допомогти?
Так.
А от скажіть, війна артилерії… Ми їздили з вами на Донбас, слава Богу, все добре було. А взагалі, чи страшно вам в от таких поїздках?
Ні.
Взагалі? Страху нема?
Ні.
Я особисто, коли їхав, у мене якісь були змішані почуття. Я не розумів до кінця, страшно мені, чи не страшно мені. Вже коли приїхали на місце, я зрозумів, що все круто, що наші бійці, наші хлопці з нами і нема чого переживати. Ми в безпеці повній.
Ще з 14-го року були ситуації, коли ми були на першій лінії фронту і потрапляли там під обстріли. Можливо, рівень стресостійкості у мене трішки інший. Тобто мені не було страшно ніколи.
Дивіться, ми ж їздили на Донеччину, і головна ціль була – це перегін автомобіля. Наскільки важко було конкретно цю автівку знайти? І взагалі, важко автомобілі ці шукати? Бо ви ж казали, що металобрухт часто трапляється.
Зараз взагалі з Європи все, що могли, вже вивезли більш-менш якісне і за адекватною більш-менш ціною. Залишились автомобілі, які по 7-8 тисяч євро коштують. Люди, з якими ми співпрацюємо, які шукають автівки, вони зараз більше працюють на Британію, тому що там багато автівок. Нам вдалось знайти, слава Богу, за гарною ціною і в принципі в гарному стані.
Коли ми їхали, я спостерігав, що дуже багато саме праворульних автомобілів.
Так. Тому що в Європі мало залишилось хороших автівок. В тому числі багато хто з поляків зрозуміли, що на цьому можна зробити непоганий бізнес, і теж почали підіймати ціни. Тому так.
А є ще запити на авто?
Так. Є.
Дуже багато?
Зараз у нас в черзі стоїть три автомобілі для різних підрозділів. Один з них – це артилерія, розвідка. На даний момент ми збираємо також кошти на два коптери.
Зараз коптери і автомобілі — це номер один?
Так. Це першочергове. Тому що коптери – це очі наших бійців. Артилерія може вирахувати позиції ворога, відповідно і відпрацювати. А розвідці дрони потрібні для того, щоб мати можливість виявити секрети ворога і просуватись спокійно вперед.
Ми з вами їздили на Донбас і ми точно знаємо, що те, що ви збираєте, точно доїжджає до бійців. Ми це бачили на власні очі. Скажіть, люди, які прочитають це інтервью, вони можуть якось допомогти фінансово?
Так. Звичайно. Тому що потреби постійні. Окрім необхідної техніки, автівок, завжди потрібна форма для бійців, які не отримують зарплатню і не мають можливості її придбати. Подекуди кошти потрібні для ремонту автівок, які виходять з ладу. Потрібно допомагати запчастинами. Потрібне взуття. Бійцям, які знаходяться в окопі, можна придбати трохи дешевше взуття або відшити на замовлення. У нас є в Одесі людина, яка відшиває берці доволі якісні. Але взуття, яке підходить бійцям, що знаходяться в окопах, не підходить розвідника, яким потрібно в далекі ходити походи і все таке інше. Тому ми купуємо взуття в Польщі для спеціалізованих груп.
Тим не менш, завжди ще потрібні і, наприклад, кава, продукти якісь. Тому що ми часто допомагаємо їжею — це в основному консерви для того, щоб хлопці могли на бойові виходити.
В принципі, продукти люди можуть і самостійно принести?
Так.
Реквізити для людей, які хочуть задонатити у «Волонтерський рух Одеси»:
- картка «ПриватБанку»: 4149 6293 8037 1476 — Старцева Катерина Вікторівна;
- картка «Монобанку»: 5375 4114 1264 0315;
- також кошти можна перевести через «PayPal»: [email protected];
- допомогти продуктами чи іншими речами можна за адресою: (наразі центр переїжджає. Нова адреса уточнюється).
