блог
16 березня 2014 року Україна втратила півострів Крим. Тимчасово. Кремль вправно розписав сценарій анексії, використавши політичну нестабільність та аморфність влади України того часу. Скориставшись значною підтримкою місцевого населення (а за даними соцопитування, проведеного з 8 по 18 лютого 2014 Київським міжнародним інститутом соціології, 41 % жителів Криму бажали обʼєднання України з Російською Федерацією в єдину державу) та за допомоги так званих «ополченців» та російських військ, яких «там не було», ворог зміг «під дулами автоматів» провести наскрізь фальшований референдум і заявити про те, що за результатами референдуму, за приєднання до Росії у Криму (крім Севастополя) буцімто проголосувало 96,77% учасників голосування, у Севастополі — 95,6%. Рішення було прийняте…
Хто давнє пом’яне, той лиха не мине. Але, хто забуде – той отримає того лиха набагато більше, пише у своєму блозі на «Обозреватель» політолог Юрій Федоренко.
Крим 2014 року отримав лихо. Вороже та страшне лихо перетворення колись квітучого українського півострова на суцільну воєнну базу окупанта. За 8 років окупації вщент зруйнована екологія, розкрадена економіка. Корінне населення Криму – кримські татари – зазнали таких утиснень та знущань, які можливі були лише за часів сталіна та епохи нквд. Навіть ті, хто на весні 2014 року щиро бажав «увійти у щасливу російську сім’ю народів», зрозуміли помилковість свого рішення. Бо те, на що загарбник перетворив Крим та життя у ньому, ніяк не відповідало яскравим обкладинкам кремлівської пропаганди.
Окупації Криму та частини українського Донбасу ворогові виявилося замало. 24 лютого 2022 року путін почав відкриту повномасштабну агресію проти України, маючи на меті знищення України як Держави та підкорення української Нації своїм хворобливим планам. Та він жорстоко помилився, сподіваючись на повторення «кримської історії» 2014 року. Українці не забули Крим та Донбас.
Україна змінилася. Вона вже не та, якою була у буремний 2014. Злочинна неприкрита агресія 2022 року об’єднала українське суспільство та політиків. Усі розбіжності та внутрішні чвари виявилися нікчемними на тлі злочинної ворожої навали. Криваві трагедії Київщини, Маріуполя, Херсона об’єднали українську Націю у єдиному пориві знищити ворога та відстояти своє право на Свободу та Незалежність. На своє Власне Майбутнє.
І ворога було зупинено. Ціною неймовірних зусиль, тисяч життів Захисників України та її мирних громадян, болі, крові та страждань української Нації криваві плани путіна було зруйновано. Кремлівському Злу, яке вже скинуло усі «овечі шкури» і явило всьому світу свою звірину сутність, не вдалося зламати українців. Навіть ті з українців, кому не пощастило захворіти на путінізм мізків, зрозуміли, що шлях «руської весни» — це шлях у прірву кривавого небуття, який путін намагається нав’язати навколишньому світу.
Українське суспільство чітко розділилося на справжню українську Націю та мізерну кількість колаборантів, зрадників, які усвідомлено співпрацюють із окупаційною владою на шкоду власній країні. Саме на них розраховував окупант. Саме вони у хворих розрахунках кремля повинні були стати «центрами тяжіння» до «російського світлого майбутнього». Та таких запроданців виявилося занадто мало. На рівні статистичної похибки. Але й така мізерна кількість постійно зменшується завдяки вправності партизанів українського спротиву.
Тимчасово окуповані ворогом території, і «старі» і «нові», не стали і ніколи не стануть власністю кремлівського диктатора. Навіть Крим, який російська пропаганда намагалася представити «абсолютно захищеним непотоплюваним авіаносцем» псевдоімперії, вже готовий до повернення. Спокою та приємному відпочинку окупантів на Кримському узбережжі прийшов кінець. Практично кожного дня у «захищеному на 100%» Криму лунають вибухи та неприроднім способом, після вибухів, «злітає» у повітря ворожа «непереможна» авіація.
Лише за 12 днів середини серпня у Новофедорівці, Гвардійську та Бельбеку було знищено більшу частину авіації вмс рф. У Майському, через «необережне паління» «чи сонячну лінзу» вибухнули військові склади загарбника.
У самому серці російського вмс, Севастополі, на штаб вмс «прилетів» та вибухнув безпілотник.
У Джанкою «чомусь» пошкодилася електростанція та зруйнувалися залізничні шляхи. Вороже ППО не має спокою у Керчі, Євпаторії, Саках, Бахчисараї, селищі Заозерне та Молочне.
Який вже там відпочинок! Кремлівські колаборанти поспіхом пакують валізи і тікають із «сонячного російського Криму». Зрадники аксьонов та константинов вивозять свої сім’ї. Тікає навіть поінформоване фсб, яке добре розуміє, що до повернення Криму у рідну українську гавань залишилося дуже мало часу.
Широко анонсований кремлівськими рупорами «народний референдум» на тимчасово окупованій території Херсонської та Запорізької областей постійно відкладається та переноситься. За відсутності готових до співпраці з ворогом місцевих мешканців, окупант не в змозі навіть сформувати дільничні комісії для проведення свого публічного фарсу.
У квітні 2022 року на тимчасово окупованих росією українських територіях виник рух громадського опору «Жовта стрічка». Він не міг не з’явитися, враховуючи вікові прагнення українців до Свободи та Незалежності. Тим більше серед тих, хто вимушено залишився «під окупантом» і хто вже на власні очі побачив і усвідомив усі перспективи «руського міра». Активісти руху опору проводять безстрокову акцію протесту проти фейкового «референдуму». «Нам непросто, зате ми вдома. А орки — ні. Жовтий — колір українського спротиву! Ми свою землю любимо і нікому не віддамо! Ворог має побачити, що він зайвий тут».
І ворог це бачить і відчуває на собі!
Саме у цих простих словах, які поширюють партизани на листівках, вказана сама суть сміхотворності намірів проведення окупантами будь яких «референдумів». Україна ніколи не стане «домом» для загарбника. За століття вимушеного сусідства з «великим імперським братом» українці вже до вінця «наїлися» російськості. Виборовши власну Незалежність, Україна нізащо не проміняє її на морок та сморід російського суцільного болота, на яке віками перетворювали росію диктатори-правителі-самодержці. Ні солодка кремлівська брехня, ні фейкові «референдуми», ні агресивна кривава ворожа навала не зможуть зупинити українців на самостійно обраному ними шляху до Волі, Свободи, Правди та Щастя!
Ворог ніколи не почуватиме себе на українських землях «як вдома». Не буде йому ні спокою, ні життя, ні перспектив на тимчасово окупованих територіях. Бо то були, є, і будуть завжди території Незалежної України. Квітучої країни, якою нагородив Бог українців за їхню мужність, героїзм та людяність!
