У центрі Києва 21 вересня зібралися маріупольці, щоб відзначити день улюбленого міста, вшанувати пам’ять загиблих, зустріти друзів і знайомих. Також під будівлею КМДА вони створили інсталяцію пам’яті, де кожен прикріпив на плакат ключі від своєї домівки у Маріуполі, і розгорнули експозицію картин «Маріуполь нескорений».
На акцію прийшов політик і громадський діяч Михайло Поживанов – міський голова Маріуполя у 1994-1998 роках.
– Було багато приємних зустрічей, обіймів і щирого спілкування, – розповідає він. – До мене підходили люди, віталися, ділилися своїми історіями, ми говорили з журналістами й усіма, хто прагнув відвертої розмови. Радів бачити багато знайомих облич, фотографувалися, згадували минуле і мріяли про майбутнє.
Для мене велика гордість, що серед картин проєкту «Маріуполь нескорений» була представлена й моя робота «Маріуполь. Скорбота». Цей проєкт став особливим символом нашої єдності та пам’яті про місто.
Ці люди втратили житло та майно. А у тих, хто залишився там і не перереєструвався за російськими законами, майно забирають. Держава не говорить, що робити людям, який механізм, бо ніхто не хоче бути колаборантном.
Цього дня приїхав до столиці, аби об’єднатися з іншими маріупольцями, Альберт Хомяк. Чоловік із великою родиною, в якій 26 прийомних дітей, спочатку евакуювався із Маріуполя до Запоріжжя, а нині вони проживають у Вінниці.
– Уже три роки ми не святкуємо день Маріуполя через окупацію, – розповів пан Альберт кореспондентам Суспільного. – Маріуполь був і є форпостом України, там люди ще з перших днів війни 2014 року зробили подвиг.
…У розмовах, які точилися на зустрічі, було відчуття спільної віри: Маріуполь живе в серці кожного, він вистоїть і обов’язково відродиться – разом із вільною та переможною Україною!
