Атаки Путіна спрямовані на те, щоб залякати населення та паралізувати роботу портів.
Про це пише
.
За останні чотири роки Одеса пережила багато, але в грудні вона зазнала атак нового рівня. У ніч з 11 на 12 грудня Росія розпочала безпрецедентне бомбардування, обрушивши на місто рекордні 300 дронів, бомб і ракет. До ранку регіон залишився без електрики, води та опалення, а в порту палав корабель.
У наступні дні відключення електроенергії стали звичним явищем. 18 грудня Росія додала загрозу фізичної ізоляції, завдавши удару по мосту поблизу села Маяки — ключовому пункту на шосе, що з’єднує місто з Молдовою та Європою.
Внаслідок цього нападу загинула жінка та були поранені троє її дітей. Наступного дня росіяни вдарили по цивільній портовій інфраструктурі неподалік від міста, убивши ще вісьмох людей, зокрема водія вантажівки, який чекав на завантаження зерна.
Обстріли виснажили нерви жителів і без того втомленого регіону. Військове значення атак виглядає обмеженим, але економічні та політичні наслідки — зовсім ні. Третє за величиною місто України відіграє непропорційно велику роль в експортно-орієнтованій економіці країни, яка залежить від дешевих шляхів доставки товарів на ринок.
До війни три глибоководні порти Одеси забезпечували близько 60% усього експорту. У 2023 році Україна, попри російську морську блокаду, знову відкрила судноплавний коридор через Чорне море. До останніх атак частка Одеси в українському експорті (який скоротився через війну) зросла до 60–70%.
Російські удари ставлять значну частину цієї торгівлі під загрозу. Для роботи на повну потужність портам потрібно 12 мегават електроенергії, а зараз вони мають лише 2. Завантаження обмежене кількома годинами на день, коли немає сигналів повітряної тривоги.
Джерела повідомляють, що порти працюють лише на 30–35% від необхідного обсягу. Затримки можуть зробити український експорт неконкурентоспроможним. Вони також ускладнюють страхування — більшість суден застраховані лише на обмежений час перебування в українських водах.
Те, що порти взагалі функціонують — це заслуга страхування, дорогих генераторів і залізної волі робітників, які працюють під відкритим небом. Постачання систем протиповітряної оборони раніше було пріоритетом для західних союзників України, що дозволяло перехоплювати ракети над портом. Зараз цього практично немає.
Балістичні ракети, запущені з Криму, досягають цілі за півтори хвилини, залишаючи лише секунди, щоб знайти укриття. Касетні боєприпаси різко збільшують зону ураження, в якій перебувають робітники, а Росія почала застосовувати нові види зброї, включаючи реактивні дрони та бомби. Рятувальні роботи та запах гару стали частиною повсякденного життя.
Путін давно зациклився на Одесі. І він не один — це місто досі має майже містичну притягальність для багатьох росіян, що є спадщиною його історії як космополітичного вільного порту в Російській імперії.
За тиждень до початку бомбардувань Путін викликав здивування, заявивши, що планує захопити не лише східну частину України — Донбас, а й усю «Новоросію», адміністративний район колишньої Російської імперії, до якого входила Одеса.
З військової точки зору така бравада здається абсурдною. Зростаючий флот морських дронів України означає, що місто більше не так легко оточити, як це було раніше. Нещодавні удари України по танкерах «тіньового флоту» Росії та по підводному човну в Новоросійську свідчать, що контроль Росії над морем скорочується, а не розширюється.
Речник ВМС України Дмитро Плетенчук стверджує, що підводний човен був серйозно пошкоджений гідравлічним ударом, зазначаючи, що він не зміг рухатися під час нещодавної тривоги. «Вони втратять усі свої кораблі в Чорному морі… Вони не можуть просто кидати все більше людей на цю проблему, як роблять в інших місцях. Це інтелектуальна битва, і тут вони програють», — каже він.
Більш реалістичною метою Росії є використання місцевих політичних протиріч. Прокремлівські канали в соцмережах поширюють серед широкої аудиторії катастрофічні прогнози та теорії змови. Згідно з однією з них, відключення електрики в Одесі є результатом продажу електроенергії київським урядом за кордон.
Але на даний момент обстріли швидше згуртовують одеситів, ніж деморалізують. Місцеві жителі відзначають нове почуття солідарності. Підприємства та будинки, в яких є електрика, відкривають свої двері для тих, хто її не має. Соцмережі заповнені пропозиціями про безкоштовне прання, душ і місця для роботи.
Аварійні служби та місцева енергетична компанія відновили електропостачання будинків у рекордно короткі терміни. Довгострокова життєздатність України як нації значною мірою залежить від підтримки функціонування міста та його портів.
