В автономному регіоні Гагаузія на півдні Молдови загострюється політична ситуація напередодні виборів до місцевого парламенту — Народного зібрання. Суперечка між столицею автономії Комратом і Кишиневом щодо організації виборів супроводжується активізацією проросійських політичних сил та інформаційних кампаній.
Міністерство юстиції Молдови звернулося до Конституційного суду, вважаючи окремі рішення влади автономії такими, що суперечать національному законодавству. У відповідь частина гагаузьких депутатів заявила про готовність проводити вибори без погодження центру та за місцевими нормами, які можуть не відповідати законам держави. Підтримку такій позиції висловили проросійські політики — зокрема експрезидент Молдови Ігорь Додон та ексголова Гагаузії Ірина Влах.
На цьому тлі фіксується активізація підконтрольних Москві інформаційних ресурсів. Через мережу Telegram-каналів поширюються проросійські наративи, а також заклики до вступу на контрактну службу в російські військові підрозділи, зокрема морську піхоту. Експерти застерігають, що такі кампанії можуть свідчити про намагання використати мешканців регіону як кадровий ресурс для військових або гібридних операцій Росії без урахування реальних інтересів населення.
Аналітики наголошують, що подібні дії суперечать довгостроковим потребам самої Гагаузії, яка зацікавлена у стабільності, економічному розвитку та збереженні взаєморозуміння з Молдовою. Натомість штучне загострення відносин із центральною владою може призвести до політичної ізоляції регіону та погіршення соціально-економічної ситуації.
Слід також враховувати, що Гагаузія разом із Придністров’ям традиційно розглядається Москвою як важіль впливу на внутрішню політику Молдови. У разі подальшої ескалації це створює ризики не лише для самої країни, а й для безпеки всього південно-західного регіону, включно з прикордонними районами України.
Експерти підкреслюють: стабільний розвиток Гагаузії можливий лише за умов конструктивного діалогу з центральною владою Молдови та врахуванням інтересів місцевого населення, а не використання регіону як інструменту зовнішньополітичного впливу.
